Компактні населені пункти з населенням від 20 тисяч до кількох сотень жителів. Відстані між крайніми точками 5-10 кілометрів. Фантастична природа і практично повна відсутність громадського транспорту. Це типова картина української ОТГ.
Перед мерами таких утворень постає питання як забезпечити мобільність мешканців і поєднати невеликі села з центром громади де зазвичай розташована вся соціальна інфраструктура: лікарня, ЦНАП, школи.
Дітей до шкіл підвозить автобус, але безперебійне автобусне сполучення для дорослого населення складне і дороге задоволення.
Саме тут на сцені з’являється велосипед. По-перше, за даними Держстата він вже є у 50% домогосподарств по всій території країни. По-друге, він ефективний на дистанціях до 7 км, що покриває 80% потреб у переміщеннях жителів громад. По-третє, він майже безкоштовний в обслуговуванні і стійкий до різних погодних умов. Підвіз дітей у дитячий садок, похід в найближчий АТБ, рибалка, справка у сімейного лікаря – це все можна отримати пересуваючись велосипедом.
Викликом для мерів ОТГ зараз є створення більш сприятливих умов для велосипедистів – побудова інфраструктури та місць паркування велосипедів. Мова зазвичай іде про значні суми. Але якщо порівняти вартість побудови і утримання велоінфраструктури з вартістю купівлі та обслуговування кількох автобусів для ОТГ, велоінфраструктура перемагає.
Ми розповімо про те, як Асоціація велосипедистів Києва допомагає велосипедизувати громади і які проблеми та виклики перед нами постають.
source
UCCxQRV2ewuM2mzyETTqgRYA
